Одним з найпоширеніших видів фінансування дебіторської заборгованості є факторинг. Факторинг у класичному розумінні — це продаж інвойсів фактору (тобто банку). Такий вид фінансування підійде компаніям, що працюють з відстрочкою платежу. Традиційний (або класичний) факторинг починається за ініціативою постачальника, на якого переходять крайні ризики. Він застосовується у випадках, коли за початковим контрактом постачальника та замовника передбачена відстрочка платежу. Постачальник продає свої інвойси (інакше кажучи, дебіторську заборгованість) третій стороні, як правило, банку або факторинговій компанії, водночас отримуючи ранню виплату. Таким чином він вивільняє оборотні кошти, які тепер може використати для фінансування подальших угод. Крім того, компанія знижує ризик появи касових розривів через невчасні платежі покупців.
Для покупців класичний факторинг також має свої переваги. З його допомогою вони можуть почати працювати з подовженими термінами оплати, підвищити надійність ланцюга постачань та знизити вартість товарів або послуг. Завдяки використанню факторингу, покупці можуть збільшити конкуренцію в закупівлях, залучити до співпраці нових контрагентів, які раніше не працювали за контрактами з післяплатою.
Класична схема факторингу працює так: постачальник надає товари або послуги, продає інвойси банку (якщо точніше, відступає право вимоги боргу), де попередньо має відкрити розрахунковий рахунок і надати повний пакет документів. Банк сплачує постачальнику 80-90% від суми інвойсу за надані послуги у термін оплати інвойсу. Покупець сплачує банку всю суму, а банк зі свого боку сплачує постачальнику залишок суми (10-20%). Ліміт фінансування та ціна за такої умови здебільшого залежать від фінансового стану постачальника, тоді як виплати здійснюються за фактичною дебіторською заборгованістю. Залежно від політики банку, інвойси можуть бути затверджені покупцем або наявністю підтвердженого акту виконаних робіт.
Коли мова йде про реверсивний факторинг, потрібно розуміти, що він починається не з постачальника, як у класичній схемі, а з покупця, на якого за цих обставин переходять всі ризики. Схема реверсивного факторингу схожа на класичну, проте перед продажем інвойсів банку їх попередньо та безвідклично має затвердити дебітор. Водночас ставка фінансування та ліміт встановлюється з огляду на фінансовий стан дебітора. Програми реверсивного факторингу дуже швидко розвиваються у всьому світі, адже фінансові переваги реверсивного факторингу є однаково потужними як для постачальників, так і для покупців. Для покупців перевагами реверсивного факторингу є зміцнення ринкової позиції, позитивний вплив на баланс, вивільнення оборотного капіталу та покращення ціноутворення.
* Це відео було створене за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку в рамках гранта, наданого Проектом USAID «Трансформація фінансового сектору».