Опубліковано 2021-04-14
Одним з найпоширеніших видів фінансування дебіторської заборгованості є факторинг. Факторинг у класичному розумінні — це продаж інвойсів фактору (тобто банку). Такий вид фінансування підійде компаніям, що працюють з відстрочкою платежу. Традиційний (або класичний) факторинг починається за ініціативою постачальника, на якого переходять крайні ризики. Він застосовується у випадках, коли за початковим контрактом постачальника та замовника передбачена відстрочка платежу. Постачальник продає свої інвойси (інакше кажучи, дебіторську заборгованість) третій стороні, як правило, банку або факторинговій компанії, водночас отримуючи ранню виплату. Таким чином він вивільняє оборотні кошти, які тепер може використати для фінансування подальших угод. Крім того, компанія знижує ризик появи касових розривів через невчасні платежі покупців.
Для покупців класичний факторинг також має свої переваги. З його допомогою вони можуть почати працювати з подовженими термінами оплати, підвищити надійність ланцюга постачань та знизити вартість товарів або послуг. Завдяки використанню факторингу, покупці можуть збільшити конкуренцію в закупівлях, залучити до співпраці нових контрагентів, які раніше не працювали за контрактами з післяплатою.
Класична схема факторингу працює так: постачальник надає товари або послуги, продає інвойси банку (якщо точніше, відступає право вимоги боргу), де попередньо має відкрити розрахунковий рахунок і надати повний пакет документів. Банк сплачує постачальнику 80-90% від суми інвойсу за надані послуги у термін оплати інвойсу. Покупець сплачує банку всю суму, а банк зі свого боку сплачує постачальнику залишок суми (10-20%). Ліміт фінансування та ціна за такої умови здебільшого залежать від фінансового стану постачальника, тоді як виплати здійснюються за фактичною дебіторською заборгованістю. Залежно від політики банку, інвойси можуть бути затверджені покупцем або наявністю підтвердженого акту виконаних робіт.
Коли мова йде про реверсивний факторинг, потрібно розуміти, що він починається не з постачальника, як у класичній схемі, а з покупця, на якого за цих обставин переходять всі ризики. Схема реверсивного факторингу (див. сх.1) схожа на класичну, проте перед продажем інвойсів банку їх попередньо та безвідклично має затвердити дебітор. Водночас ставка фінансування та ліміт встановлюється з огляду на фінансовий стан дебітора.
Схема 1. Реверсивний факторинг без регресу на постачальника.
Програми реверсивного факторингу дуже швидко розвиваються у всьому світі, адже фінансові переваги реверсивного факторингу є однаково потужними як для постачальників, так і для покупців. Для покупців перевагами реверсивного факторингу є зміцнення ринкової позиції, позитивний вплив на баланс, вивільнення оборотного капіталу та покращення ціноутворення.
Постачальники всіх розмірів та сегментів бізнесу отримують переваги від дострокової оплати, швидкості обробки платежів та широкого доступу до оборотних коштів, що зі свого боку може допомогти їм подолати економічний стрес.
Отже, які переваги реверсивного факторингу існують для постачальників?
- Реверсивний факторинг полегшує подолання наслідків економічної турбулентності. Затримка платежів, особливо від великих покупців, є «больовою точкою» всіх постачальників, адже покупці навіть у складні часи прагнуть збільшити і без того великі терміни відстрочки платежу. Використовуючи реверсивний факторинг, постачальники будь-якого сегменту бізнесу можуть отримати негайний доступ до ліквідності за рахунок своєї дебіторської заборгованості, тим самим зміцнюючи свої позиції серед покупців та забезпечуючи собі стабільність.
- Реверсивний факторинг знижує витрати постачальників на фінансування. Оскільки при реверсивному факторингу відсоткова ставка здебільшого базується на кредитному профілі покупця, менші постачальники мають змогу знизити витрати на фінансування. Такі витрати є значно нижчими від тих, що доступні при кредитуванні та класичному факторингу МСП.
- Реверсивний факторинг має позитивний вплив на баланс. Звичайна позика може негативно вплинути на співвідношення власних і позикових коштів тощо, тоді як реверсивний факторинг є справжнім продажем дебіторської заборгованості та не має негативного впливу на баланс постачальника.
Отже, розглянувши два види факторингу — класичний та реверсивний — можна зробити висновок, що реверсивний факторинг, який починається за ініціативою покупця, має багато переваг для постачальника проти класичного факторингу: постачальник не проходить моніторинг фінансової звітності, ризик лягає на покупця, ставка відсотку вартості фінансування та ліміт встановлюються з огляду на фінансовий стан покупця.
* Ця стаття створена за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку в рамках гранта, наданого Проектом USAID «Трансформація фінансового сектору». Висловлені в цій статті думки автора необов’язково збігаються з поглядами Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.